За межами себе: що таке деперсоналізація і як це проявляється
Чи траплялося вам відчувати, що події, в яких ви берете участь, відбуваються не з вами? Наприклад, ви на відпочинку, світить сонце, хлюпається море, під ногами білосніжний пісок, ви оточені улюбленими людьми, але не радієте всією душею, бо все це немов проживає інша людина, а не ви.
Так проявляється деперсоналізація – розлад, який, згідно з публікацією в науковому журналі CNS drugs, “є третім за поширеністю психічним переживанням після почуття тривоги і депресії”.
Відчуття при деперсоналізації-дереалізації лякають своєю незвичністю. Хворому здається, що він втратив контроль над власним тілом, а це саме по собі провокує ще сильніший страх. Від шизофренії це відрізняється насамперед відсутністю симптомів психозу (галюцинації, марення, кататонія і ін.).
Це явище входить в симптоматику шизофренії, шизотипічного і біполярного розладу, клінічної депресії. Якщо цих захворювань немає, але деперсоналізація триває довго (місяці, роки), її розглядають як окрему хворобу – синдром деперсоналізації-дереалізації. У психічно здорових людей він проявляється зазвичай на тлі перевтоми, нестачі сну або сильного горя і, як правило, триває не більше кількох місяців.
Є версія, що причини синдрому деперсоналізації тісно пов’язані з реакціями, що відбуваються в організмі людини при стресі. Пригнічений і втомлений мозок усіма силами намагається врятуватися і виробляє велику кількість ендорфінів – нейромедіаторів, які діють подібно до опіатів: знімають біль або викликають почуття ейфорії.
Однак при надлишку ендорфінів запускається цілий каскад реакцій за участю інших нейромедіаторів і рецепторів, а це порушує роботу ділянок мозку, що регулюють механізми формування емоцій, довготривалої пам’яті, обробки і зберігання просторової інформації.
При всій поширеності, цей діагноз не до кінця вивчений в тому, що стосується механізмів і походження, що і призводить до складнощів у терапії. Нерідко деперсоналізація або дереалізація швидко проходять, якщо зустрічаються в структурі панічного чи іншого тривожного розладу, але можуть знадобитися роки на лікування цих розладів при депресії і біполярному афективному розладі.
В будь-якому випадку, якщо ви починаєте помічати за собою перераховані симптоми – краще звернутися до лікаря, щоб переконатися, що з вами все добре, або попередити проблеми заздалегідь.