fbpx
Одна сімя - одна дитина. Китайський репродуктивний експеримент

«Одна сім’я – одна дитина»: до чого привів знаменитий китайський експеримент

В ідеалі, рішення про те, скільки сім’ї заводити дітей, кожна сім’я повинне приймати індивідуально. Звичайно, якщо в це питання не стане втручатися держава. Про те, якої політичної лінії дотримувалася країна з найрадикальнішою репродуктивною політикою в історії людства і що з цього вийшло – читайте в цій статті.

Китайська народна республіка виступила піонером в сфері жорсткого контролю народжуваності на своїй території. Обмежити кількість дітей в сім’ї тут вирішили, тому що держава побоювалося, що через перенаселення економіка завалиться, а громадянам банально не вистачить їжі і води.

Просте полегшення доступу до контрацепції визнали для цього недостатньою мірою. Тому в 1970-х роках було введено перше обмеження щодо кількості дітей в сім’ї – дозволялося мати не більше двох. Але згодом цей курс вирішили посилити, і так в 1979 році в країні було встановлено знаменитий репродуктивний режим «Одна сім’я – одна дитина».

Китайська сімя з однією дитиною

Правда, досить швидко його довелося пом’якшити. У середині вісімдесятих років виняток зробили для сільських жителів – їм дозволили завести другу дитину, якщо першою у них народилася дочка. Пізніше послаблення дали багатьом етнічним меншинам: наприклад, тибетцям, які проживають в Китаї, дозволили навіть мати трьох. У 2009 році другу дитину дозволили заводити тим батькам, які самі були єдиними дітьми у своїх сім’ях.

В державі зрозуміли, що, по-перше, відбулося сильне старіння нації, а по-друге, що єдина дитина в сім’ї не зможе доглядати за двома батьками, а також за своїми бабусями і дідусями – ця проблема отримала назву «4-2-1 ». У 2014 році допустили ще одне послаблення: для тих пар, у яких хоча б один з партнерів сам був єдиною дитиною в сім’ї.

Всього до кінця існування цього радикального репродуктивного режиму існувало близько 22 причин, за якими для деяких пар могли зробити виняток і дозволити їм завести другу дитину. Тому до 2015 року близько половини сімей вже мали на це спеціальний дозвіл, але з січня 2016 офіційно прийняли новий закон, що дозволяє всім китайським сім’ям народжувати другу дитину.

Як працювала ця система: штрафи, примусові аборти та стерилізація

Для контролю демографічного режиму китайською владою були розроблені певні заходи. По-перше, на батьків, які заводили другу дитину без спеціального дозволу, накладався фінансовий штраф у сумі, що відповідає за розміром в середньому від чотирьох до шести річних доходів сім’ї. Тому багато жінок, дізнавшись про повторну вагітність, добровільно йшли на аборт (хоча відомі також випадки, коли його робили примусово). По-друге, жінкам після народження їх першої дитини примусово вставляли внутрішньоматкову спіраль (причому таким чином, щоб вийняти її можна було тільки за допомогою операції).

Репродуктивна політика Китаю

Якщо жінка народила другу дитину, то після цих других пологів її вже змушували провести стерилізацію (але іноді жінок стерилізували вже після перших пологів). У період з 1980 року до 2014 року внутрішньоматкову спіраль поставили 324 мільйонам китаянок і стерилізували ще 108 мільйонів. Жінки, які ховалися від подібних процедур, втрачали свої державні посади, а їхні діти – право на навчання.

У 2016 році вже після скасування правила «Одна сім’я – одна дитина» держава повідомила, що не фінансуватиме операцію по витягуванню внутрішньоматкової спіралі. У документальному фільмі «Нація з однією дитиною» режисер Нанфу Ванг бере інтерв’ю у акушерки, з того села, де вона сама народилася. Жінка розповідає, як стала одним з катів каральної гінекології: за своє життя вона зробила більше 60 000 абортів, причому деякі з них на вкрай пізніх термінах вагітності.

Природно, що такі жорсткі обмеження репродуктивного характеру багато хто намагався обійти. Були сім’ї, які віддавали своїх «нелегальних» дітей в притулок або ж намагалися все життя ховати. У Китаї були і до сих пір є цілі села, в яких фактично йде дитяче самоврядування. Якщо дітей приховували, то це означало, що у них не було документів для отримання медичної допомоги та їх не брали в школи.

Ще один з варіантів обійти закон – це виїхати народжувати в іншу країну, де дитина могла б по народженню отримати паспорт іншої держави. Найпопулярнішим напрямком довгий час були Гонконг та острів Сайпан.

Самотня дитина на вулиці

Наслідки режиму «Одна сім’я – одна дитина» для Китаю

Наскільки ефективною виявилася політика «Одна сім’я – одна дитина»? За офіційними китайськими даними, з її допомогою вдалося запобігти народженню близько 400 мільйонів дітей. На думку деяких вчених, знизити народжуваність можна було б і без таких радикальних методів: вона б в будь-якому випадку впала сама під впливом ряду економічних чинників.

Одним з позитивних ефектів режиму можна назвати те, що покоління єдиних дітей в сім’ї отримало непогану освіту (їх розвитком могли ретельніше займатися в сім’ї), а матері цих дітей не випадали дуже надовго з робочого процесу.

У своєму виступі на конференції TED психотерапевт Кейт Ян говорила про неймовірну травму, яку отримало покоління батьків єдиних дітей в сім’ї і покоління їхніх дітей. Це був унікальний масовий психологічний експеримент і його наслідки ще довго будуть з болем озиватися в людях. Неможливість мати братів і сестер, примусові аборти, інші процедури каральної гінекології, дітовбивство – можливо, саме ці чинники призвели до того, що в Китаї частка жінок, що здійснюють самогубство, навіть вища, ніж частка чоловіків.

Ще одним з наслідків політики «Одна сім’я – одна дитина» стала сильна диспропорція між кількістю народжених в цей час жінок і чоловіків. Всі сім’ї воліли завести сина і в багатьох випадках відмовлялися від дочок або ж робили аборти, дізнавшись, що очікують дочку (хоча офіційно такі селективні аборти і були заборонені).

Новонароджені дівчатка також набагато частіше ставали жертвами інфантициду: їх могли покинути в лісі або втопити в річці. Тому вийшло так, що сьогодні в Китаї на тридцять відсотків менше жінок, ніж чоловіків, і багатьом чоловікам дуже важко знайти собі дружину.

Наслідки політики "Одна сімя - одна дитина"

Ще один сумний феномен, пов’язаний програмою «Одна сім’я – одна дитина» носить назву «шиду». Цим терміном називають втрату єдиної дитини в сім’ї, як правило в дорослому віці. Крім того, що це величезне горе, для китайців це означає, що про батьків точно ніхто не подбає в старості (бо догляд за літніми родичами – це обов’язок дітей, держава такими проблемами не займається).

Хоча програма «Одна сім’я – одна дитина» офіційно завершилася п’ять років тому і сім’ї нарешті отримали право заводити другу дитину, радіти по суті особливо нічому. Держава не сильно змінило свій курс: воно як і раніше диктує репродуктивний план, просто трохи пом’якшила його.

Міжнародна організація «Amnesty International» попереджає, що новий курс далеко не означає кінець примусовим абортам і закликає китайську владу припинити порушувати права людини і дозволити людям нарешті таки самим вирішувати, скільки дітей заводити в сім’ї.

Джерело: N-E-N

Дорога редакція
Дорога редакція
Трансформуємо каву і натхнення в тексти, і віримо в те, що все буде добре.
Добавить комментарий

Pin It on Pinterest