fbpx
Найстрашніші епідемії в історії людства

5 епідемій в історії, які були набагато страшніші ніж коронавірус

Китайська зараза, якої сьогодні боїться весь цивілізований світ, в порівнянні з цими хворобами, не потрапила б навіть в десятку.

Чума Юстиніана

Юстиніанова чума у Візантії

Майже всі пам’ятають «чорну смерть» і доктора з «дзьобом» зі шкільної програми – чуму асоціюють з європейським спалахом 14-го століття. Однак перша масова епідемія чуми сталася набагато раніше, ще в шостому столітті нашої ери. Вчені назвали чуму «Юстиніановою» на честь імператора Візантії, який керував країною під час першого спалаху. До речі, він був одним з небагатьох, хто зміг пережити зараження інфекцією.

У цей період від чуми загинуло до 30% всього населення світу.

Особливість чуми Юстиніана – надзвичайно довгий період, протягом якого вона регулярно поверталася з періодичністю 10-15 років. З часу першого спалаху в 541 році (тоді бактерію завезли з Африки) до останнього масового поширення, пройшло аж 200 років. Протягом цих двох століть чума регулярно поверталася в регіони, які до цього вже вичищала.

За останніми даними, пандемія не обмежувалася Східною Римською Імперією, а охоплювала всю Європу. Останки померлих від бубонної чуми виявляли навіть на території Англії.

Але найбільше за всіх постраждали саме греко-римляни. Удар по Візантії виявився настільки серйозним, що велика імперія не змогла від нього оговтатися. У країні, яка в той період була наймогутнішою і найбільшою в Європі, на старті епідемії проживало 26 мільйонів людей. Через два «чумних» століття територія скоротилася в кілька разів, а тодішня популяція Візантії оцінювалася вже в 7 мільйонів.

Навіть з урахуванням територіальних змін Візантія втратила не менше половини населення. На піку епідемії в одному тільки Константинополі в день помирало більше 5000 людей.

Для порівняння, якщо б в результаті коронавірусу Китай втратив таку частку популяції, кількість жертв перевищила б 600 мільйонів чоловік. Це абсолютно фантастична цифра.

Після фінального спалаху, чуму не фіксували на території Європи протягом майже 600 років. Але потім вона повернулася. Уже в 21 столітті було підтверджено: та ж бактерія, що косила Візантію, пізніше стала збудником епідемії, яка отримала назву «чорна смерть».

Чорна смерть

Чорна смерть - епідемія чуми у Середньовічній Європі

Найбільш жахлива за наслідками серед смертоносних хвороб в історії. Пандемія чуми, що пронеслася через всю Європу і сусідні країни з 1347 по 1351 роки, викосила за найскромнішими оцінками 50 мільйонів людей. У цей період чума забрала життя до 60% всього населення Старого Світу або 20-30% людей на планеті.

Населення середньовічної Англії скоротилося більш ніж в два рази. Число жителів процвітаючої до цього Флоренції лише за 1348 рік впало з 90 тисяч до 40. Всього за 3 роки Париж зменшився за населенням в два рази.

З найбільшого міста Європи з населенням в 200 тисяч жителів, він перетворився в одне з найбільш непривабливих для життя місць. Через погані санітарні умови чума особливо жорстко била по великих містах.

З особливою ретельністю інфекція знову пройшлася по Візантії, яка так і не змогла оговтатися від попереднього удару. Після першого спалаху в 1347 році, яка вбила приблизно половину населення Константинополя, чума хвилями пройшлася по території держави ще 9 раз (!). Всього було близько 60 локальних спалахів, що вражають різні міста в різні періоди.

Решта Європи від удару «чорної смерті» відновлювалася більше 200 років.

До доінфекційних значень популяція повернулася тільки в 17 столітті. За підсумками двох глобальних пандемій бубонна чума вбила в сумі понад 150 мільйонів людей, знищила Візантійську імперію, відкинула розвиток європейської цивілізації на 200-300 років назад і залишила культурний слід, який простежується по сьогоднішній день.

Морська хвороба

Морська хвороба у ацтеків («коколітцтлі»)

 «Морською хворобою» (або «коколітцтлі» на їхній мові) ацтеки назвали невідому їм хворобу, що почала поширюватися з приходом європейських завойовників.

На момент прибуття європейців популяція ацтеків становила 22 млн осіб. Першою вдарила віспа, жертвами якої стали 8 мільйонів протягом всього одного року. Цього вистачило для повного колапсу держави, яка не змогла опиратися іспанським колонізаторам.

Але з невідомих причин за якихось 20 років почалася більш потужна пандемія, яка забрала життя 8-12 мільйонів корінних американців. Хвороба спеціалізувалася саме на ацтеках: іспанці практично не заражалися.

Жахлива смертність і надзвичайно швидкий період поширення інфекції практично не мають аналогів в історії. За свідченнями іспанців, інфіковані гинули через 3-4 дні після зараження. Хвороба була настільки смертносна, що не залишила після себе практично ніяких слідів, тому збудник невідомий до цього дня.

Тих, хто зміг залишитися в живих, добив другий прихід «морської хвороби» в 1575 році. Хвиля інфекції просто знищила решту населення. Ацтеки перестали існувати як народ – для цього знадобилося всього півстоліття.

Колонізатори за звичкою називали таємну болячку тифом, хоч і самі в цьому сумнівалися. Зараз вченими розглядаються дві версії. Перша – те, що збудником є ​​бактерія Salmonella enterica, що викликає однойменне захворювання. Окрема група вчених дотримується версії геморагічної лихоманки вірусного походження. Цей стан викликає, наприклад, вірус Ебола, відомий по недавньому спалаху в Африці.

Вірус Covid-2019 з летальністю в 3-4% на тлі цієї ​​невідомої зарази і правда виглядає зовсім нестрашним.

Віспа в Японії (735 – 737 р.)

Епідемія віспи у давній Японії

Ще одна епідемія з колосальними довгостроковими наслідками. Віспа, занесена до Японії з Кореї, всього за два роки забрала життя більш ніж третини населення. Число жертв оцінюється в 1,5-2 мільйона жителів. Багато міст і сіл в результаті спалаху просто спорожніли.

Шок від наслідків був настільки сильним, що японці радикально поміняли спосіб життя. Населення, яке раніше концентрувалося на рівнинах острова Хонсю, різко розселилося по найближчих островах. Саме після епідемії була освоєна велика частина островів японського архіпелагу.

Іспанський грип

Іспанський грип на початку ХХ століття

Найсвіжіший учасник цього списку – головна інфекція минулого століття. Кількість жертв епідемії оцінюється в 50-100 мільйонів залежно від методики. Тобто від іспанського грипу всього за два роки загинуло від 3% до 5% світового населення. Підрахунок ускладнюється збігом по датах з закінченням Першої світової війни.

Незважаючи на те, що «іспанка» вбила більше, ніж війна, ця пандемія не залишила настільки сильного культурного сліду, як інші учасники списку. Причина – успішна пропаганда. Для підтримки морального духу солдатів, держави які брали участь у війні, приховували масштаб проблеми.

Лише відносно вільна іспанська преса регулярно висвітлювала розвиток епідемії. Саме тому штам отримав таку назву, хоча зародилася інфекція в США. На тлі страхітливої ​​війни грип не сприймався населенням як загроза №1, масштаб і смертоносність інфекції були усвідомлені вже пізніше.

Епідемія іспанки

Серед всіх масових пандемій в історії «іспанка» точно є найбільш глобальною. На грип H1N1 протягом короткого періоду перехворіла третина планети, інфіковані фіксувалися в усіх країнах, а летальність досягала 20%.

Важливою особливістю цього штаму грипу була в тому, що найбільше потерпали нього саме найбільш здорові люди. У вірусу був особливий навик – повертати імунітет людини проти її самої. Інфекція була здатна включати в організмі «цитокіновий шторм».

Це щось на зразок «засобу останнього шансу» імунної системи, при якому імунні клітини починають активно знищувати все, що трапляється їм на шляху, включаючи здорові клітини організму. Якщо імунітет був досить сильним, цитокіновий шторм ставав летальним.

Епідемія іспанського грипу

Через цю особливість, іспанський грип виявився особливо небезпечний для здорових людей у ​​віці 25-30 років, які в інших обставинах мали б найбільше шансів на виживання. Ось така несправедливість.

Наскільки б важкою не здавалася ситуація з коронавірусом, те, що відбувається зараз, не йде ні в яке порівняння з тими епідеміями, які людство вже успішно пережило. Називати це катастрофою – явна неповага до минулого, де все було набагато жорсткіше.

Якщо обмежувальні заходи виявляться успішними, і зростання числа хворих вдасться припинити лише зміною соціальної поведінки, це вже можна буде вважати успіхом.

Дорога редакція
Дорога редакція
Трансформуємо каву і натхнення в тексти, і віримо в те, що все буде добре.
Цікаве по темі:
Добавить комментарий

Pin It on Pinterest